ТРИВОЖНІ ДУМКИ ВЕТЕРАНА: Микола Борщ, учасник трудового фронту минулої війни, Захисник Вітчизни,Почесний ветеран України.
Історичні паралелі . Історія продовжується і повторюється з прадавніх часів. Стародавня історія свідчить про ворожі набіги на східних слов’ян ,скіфів, про те лихо, страховиська,спустошення, які вони несли. Однак, всі ті разом взяті біди, не йдуть ні в які порівняння із діяннями вбивць гітлера-путіна.
Благословенна наша рідна Україна ніяк не давала і не дасть спокою окупантам із Заходу в минулому і зі Сходу тепер. В їх уяві це життєвий простір. Підтвердженням цього були диявольські мрії колишннього німецького гауляйтера Коха: “Україна – це плацдарм для експеременту, бо немає самої України,ця назва залишилась на старих географічних картах світу. Замість України - лише життєвий простір, невід’ємна частина німецького рейху, яка має стати житницею Великої Німеччини. Бо немає українців, є тубільці, вони повинні угноїти своїми трупами цю землю чи працювати на нас поки не прийде час їх повного знищення”.
Отакі диявольські плани були тоді, ця ж аналогія проводиться нині путіним. Що ж тебе, зловісний могильнику, потягнуло на кров людську, на життя мирних українців? Що зробило тебе таким катом? Можливо оті пухлини, що звуться лідерством нації І безмежнісю отриманої влади, злістю за непокору. Але неодмінно так стається, що розпадається на попіл теранія,на тлінь і фарс жорстокі плани і мрії.
Ще Геродот писав про скіфів: “жорстокому ворогу,який напав на їхній край, вони не дають врятуватися”.
Історія Другої світової війни не стала уроком для путінської ворожої навали. Понад вісім десятків років тому наймогутніша гітлерівська воєнна фашистська армада окупувала Європу і нашу благодатну Україну. Два роки ми українці були в окупації. Пережили лихо,голод,холод,страшне лихоліття.
Були живими свідками і учасниками всенародного спротиву ворожому окупаційногому режиму. Те лихоліття забрало в нас мільйони людей, дитинство, юність ,нормальне життя. Замінивши батьків ми стали не по роках дорослими- учасниками війни – трудового фронту. Тоді було : “Все для фронту, все для Перемоги”. Неймовірно великою ціною здобута вистраждана Перемога і утверджений напотрібніший для людства Мир.
В період мирного відбудовчого часу, зростання, становлення і прогресу, не могло навіть примаритися в неспокійному нервовому сні, що може прийти окупаційна війна з росії.
Майже два строліття тому Т.Г.Шевченко, геній і пророк писав: “Мій боже милий, знову лихо! Було так любо, було тихо. Ми заходились розкувать своїм невільникам кайдани. Аж гульк !.. І знову потекла мужицька кров! Кати вінчанні , мов пси голодні за маслак, гризуться знову”.
В кожній строчці, в кожному слові великого проповідника який глибокий, правдивий зміст. Знов війна – це кров,смерть, каліцтво, сирітство, найгірше пекло, лихо, розруха, розпач і страх. Тоді і тепер варвари, терористи і нелюди застосовували і застосовують надзвичайно жорстокі методи знищення людей і всього живого на землі.
Усе гучніше і ширше, впевненіше нині звучить голос світової спільноти з глибоким осудом варварства і звірства рашистських окупантів з вимогою припинити війну, вивести загарбницькі війська з України, забезпечити мир і спокій у центрі Європи.
Папа Римський Франциск назвав напад росії на Україну диявольським проступком проти людства. Президент США Байден на весь світ назвав путіна злочинцем і бандитом. Всі ці слова, осуд і вимоги не діють на рашистського лідера. Він маніакально усвідомлює свою правоту через своє безумство, нікого не визнає і нікого не хоче чути, безжально творить тероризм, бандитизм, звірства, душегубство, смерть і розруху, його діяння – це диявольські паралелі, аналогія нашого страшного минулого і сучасного.
Тодішній фашистський фюрер сам собі зробив присуд на той світ, судний день неодмінно настане і для сучасного психопата, ката і безумця путіна! Трибуналом станеться над керівною клікою терору, безчинств, злодіянь. Розплата має бути обов’язкова і невідворотня, як це було тоді. Перемога неодмінно буде за нами українцями. Наша єдність ,солідарність, незламний дух, віра і надія, минулий досвід, патріотичний рух –все для фронту ,все для Перемоги, масове волонтерство, без корупції, в період воєнного часу, і ухилянства – запорука успіху.
Велику Перемогу ми тоді відзначали 9 травня 1945 тироку. Надіємося і сподіваємось взяти участь у другій тріумфальній Перемозі нашого героїчного народу над путінською ордою, щоб наші внуки і правнуки повернулися до мирного щасливого життя.
Микола Борщ, учасник трудового фронту минулої війни, Захисник Вітчизни, Почесний ветеран України.
