МІЙ ВИШНЕВИЙ, ЗАХЛІБНЕНИЙ КРАЮ...
Мій вишневий, захлібнений краю,
У обіймах твоїх нові обрії бачаться нам.
На розлогих полях вежі ранки на плечах здіймають.
Оживає у нас героїчна твоя давнина.
Тополині сніги замітають червневу стежину
І легкі, наче дим, в ожереди лягають сіна.
До околиць твоїх котить літо зажнивлену днину.
І всміхнеться зоря хліборобського роду синам.
