ЛАТЧЕНКО Артур Вікторович

Дата: 14.09.2026 15:28

Кількість переглядів: 65

Фото без опису

ЛАТЧЕНКО

Артур Вікторович

(позивні «Шумахер»)

30.11.1995 – 03.04.2017

солдат,

кулеметник 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону

72-а ОМБр імені Чорних Запорожців ( А2167)

Нагороджений: Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком Начальника Генерального Штабу ЗСУ «Учасник АТО», медаллю «За оборону Авдіївки», нагрудним знаком «Шахта Бутівка», нагрудним знаком «За Вірність Народу України» І ступеня (посмертно)

Місце поховання: Прогонянське кладовище с.Більськ

Увічнення пам’яті: ім’я воїна та фото розміщене на Алеї Слави земляків-Захисників, які загинули за незалежність України, у с-щі Котельва, на приміщенні Більської гімназії йому встановлена меморіальна дошка, ім’я Латченка А.В. занесене до Книги Пошани Полтавської обласної ради.

Життєвий і військовий шлях Героя

Народився в селі Більськ Котелевського району. У 2013 році закінчив Більську загальноосвітню школу, у 2014 році - Полтавське вище міжрегіональне професійне училище імені Героя Радянського Союзу Бірюзова С.С. за спеціальністю «Столяр будівельний. Верстатник виробів з деревини». В училищі був заступником старости групи, захоплювався волейболом, мотоциклами, настільним тенісом, займав перші місця у змаганнях.

Після закінчення навчання працював теслею у СВК «Скіф» в селі Більськ, мріяв започаткувати власний меблевий бізнес.

У листопаді 2015 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. З листопада 2015 року по лютий 2016 року - курсант 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України. З лютого по квітень 2016 року - військовослужбовець строкової служби 164-ї радіотехнічної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України.

З квітня 2016 року проходив військову службу за контрактом у 766-ій окремій радіолокаційній роті 164-ї радіотехнічної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України.

Влітку 2016 року добровольцем був відкомандирований для виконання бойових завдань у 8-му механізовану роту 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

З вересня 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. З вересня по жовтень 2016 року - учасник боїв в районі промислової зони міста Авдіївка Донецької області, з жовтня 2016 року - оборони шахти «Бутовка-Донецька» поблизу міста Донецьк.

Артур був дуже щирим, справедливим і чесним хлопцем, завжди відстоював правду і ніколи не боявся наслідків. Позитивний, життєрадісний, усміхнений, він завжди приходив на допомогу, завжди дотримувався свого слова. Артур був уособленням людини, яка розуміється на справжній дружбі й уміє її цінувати. Він мріяв про свою сім'ю, мав кохану дівчину, з якою народилися в один день, і мали багато спільного. Їм було про що мріяти….

З особливим трепетом відносився до своєї мами, серед небезпеки й тривог війни дуже переживав за неї. На будь – яке питання про службу і життя відповідь була одна - «У нас все нормально. Все буде ОКЕЙ ".

За словами побратимів, він був сміливим, відважним і мужнім. Спочатку його називали «Арчі», проте згодом йому дали інший позивний — «Шумахер». Зі слів військових, які служили разом із ним, Артур дуже любив техніку і не міг всидіти на місці.

Артур неодноразово був поранений, але не залишав поля бою, навіть коли ворожий танк ущент розбив позиції бригади. Молодий військовий воював до останнього.

3 квітня 2017 року під час мінометного обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями позицій українських військових біля шахти «Бутовка-Донецька» (околиці міста Донецьк) солдат Латченко отримав осколкове поранення, від якого помер у кареті швидкої допомоги в ході евакуації до медичного закладу.

Залишилися мама та сестра.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Публікації: