КРАМАРЕНКО Віталій Анатолійович
КРАМАРЕНКО
Віталій Анатолійович
(Позивний «Порох»)
21.06.1972-19.06.2023
молодший сержант,
заступник командира бойової машини – навідник – оператор 3 механізованого відділення 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади
Місце поховання: Вознесенське кладовище с-ща Котельва
Увічнення пам’яті: ім’я воїна та фото розміщене на Алеї Слави земляків-Захисників, які загинули за незалежність України, у с-щі Котельва
Життєвий і військовий шлях Героя
Народився в селищі Котельва Полтавської області, де минули його дитинство та юність.
З 1978 по 1986 рік навчався в Котелевській загальноосвітній школі № 4 (нині — Котелевський ліцей № 4). Згодом продовжив навчання в Котелевській загальноосвітній школі № 1 (нині — Котелевська гімназія № 1), де у 1988 році здобув повну загальну середню освіту.
Протягом 1988–1990 років навчався у Полтавському ПТУ № 1, де здобув будівельну спеціальність.
У 1990 році був призваний на строкову військову службу до прикордонних військ у Київській області. Після демобілізації повернувся до рідного селища, де розпочав трудову діяльність слюсарем у Котелевському газопромисловому управлінні (ГПУ).
У 1994 році одружився та переїхав до міста Харків за місцем проживання дружини. Там присвятив себе улюбленій справі — будівництву. З 2010 року родина повернулася до Котельви, але він продовжував працювати будівельником у різних містах України та за кордоном.
12 січня був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 32-ї окремої механізованої бригади (32 ОМБр) на посаді заступника командира бойової машини — навідника-оператора. Мав позивний «Порох». Мужньо захищав Батьківщину на Куп'янсько-Лиманському (Харківському) напрямку неподалік селища Борова.
19 червня 2023 року його серце зупинилося від поранень, несумісних із життям, отриманих під час ворожого мінометного обстрілу.
Йому назавжди залишилося 51. Світла й вічна пам’ять Герою!
Публікації:
https://kremen.today/2024/06/17/514700/
https://np.pl.ua/u-kotelevskiy-hromadi-poproshchalysia-iz-zahyblym-viyskovym/
