ЛОПАТІН Олексій Анатолійович

Дата: 14.09.2026 15:25

Кількість переглядів: 72

ЛОПАТІН

Олексій Анатолійович

(позивний "Чех")

25.01.1980 - 20.10.2025

солдат,

стрілець – санітар 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти

58-а окрема мотопіхотної бригади (в/ч А 4427)

Нагороджений медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій»

Місце поховання: Святицьке кладовище с-ще Котельва

Увічнення пам'яті: ім’я воїна та фото розміщене на Алеї Слави земляків-Захисників, які загинули за незалежність України, у с-щі Котельва та у меморіальному куточку (дошці шани) ПТУ -54 смт.Котельва

Життєвий і військовий шлях Героя

Народився у м.Грозний (ЧІАР) на Кавказі, де й проживав з батьками до 1992 року. В цьому ж році складна політична та економічна ситуації в республіці змусили родину покинути рідну країну та шукати прихисток в Україні. Мати Захисника має українське коріння, тому адаптація та інтеграція пройшла легко. Родина Олексія поселилася в селищі Котельва. Тут він закінчив Котелевську гімназію №1. Потім здобув професію будівельника-водія у ПТУ № 54. Згодом народився син Євгеній.

Довгий час Олексій працював на будівництві «Трансбуд» м.Полтава разом з своїми односельцями. Перший досвід зварювання здобув в с.Опішня на будівництві об’єкту «Нафтогазвидобування». Довгий час працював у сфері будівництва у різних містах України. Потім реалізував свій досвід зварювальних робіт на вентиляторному заводі у м.Бровари, а потім у м.Черкаси.

Олексій був емоційнозакритою людиною. Він не показував своїх почуттів, але дуже любив і захищав своїх рідних. Мав достатньо запальний характер, бо не терпів несправедливості. Допомагав друзям та знайомим. Був у гарних стосунках із сусідами. З колегами по роботі завжди знаходив спільну мову.

Після повномасштабного нападу ворога хотів вступити добровільно до лав ЗСУ, але отримав відмову. Через деякий час був мобілізований за повісткою. З 13.06.2023 по 18.07.2023 був відправлений на навчання у Чернігівську область. Після цього Олексій відбув у відрядження рядовим водієм на Покровський та Курахівський напрямки до 58-ої окремої мотопіхотної бригади. Спочатку безпосередньо займався перевезеннями бойових комплектів, допомагав проводити евакуацію побратимів. Згодом вийшов на лінію фронту бойових дій. Був перекваліфікованим на посаду стрільця санітара, допомагав виносити побратимів з лінії вогню. Отримав важкі контузії та з погіршенням стану здоров’я був відправлений на лікування. Згідно рішення ВЛК отримав II групу інвалідності та був демобілізований.

Після демобілізації поступово почав повертатися до цивільного життя: облаштував свій дім, мав багато планів та сподівань на майбутнє. Але підірване здоров’я дало ускладнення на серце… Він помер 20 жовтня 2025 року.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Публікації:

« повернутися