ГРИШКО Володимир Андрійович

Дата: 14.09.2026 15:48

Кількість переглядів: 66

ГРИШКО

Володимир Андрійович

01.07.1969 - 01.04.2026

сержант,

командир 5 кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти

13 окремий зенітно-кулеметний батальйон Збройних сил України (А7097)

Місце поховання: Святицьке кладовище с-ща Котельва

Увічнення пам’яті: ім’я воїна та фото розміщене на Алеї Слави земляків-Захисників, які загинули за незалежність України, у с-щі Котельва.

Життєвий і військовий шлях Героя

Народився в смт Котельва. Навчався у Котелевській ЗОШ №2, після закінчення якої вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту. Згодом був призваний на строкову військову службу до Чернівців, а через деякий час переведений для подальшого її проходження до Чехії.

Повернувшись цивільного життя, почав розвивати свої здібності в аграрній сфері та влаштувався на роботу в СВК «Батьківщина». Саме в цьому господарстві познайомився із майбутньою дружиною Марʼяною, яка подарувала йому трьох синів: Владислава, Валерія та Віталія.

Володимир Андрійович любив відпочивати на природі, але найбільшу частину свого життя присвячував синам, яких любив понад усе на світі. З шкільних років чудово грав у шахи та був одним із кращих гравців. Також мав душевні захоплення: цікавився нумізматикою, любив мандрувати лісами й полями у пошуках забутих артефактів минулого та щодня, незважаючи на втому, дбайливо доглядав власні омріяні сади, де відходив душею й черпав сили для нових звершень.

Згодом обійняв посаду головного агронома в ПСП «Ковпаківець», де завдяки його глибокому розуму та розсудливому керівництву підприємство отримувало високі врожаї.

З початком повномасштабної війни Володимир Андрійович добровільно вступив до лав Збройних Сил України, підписавши контракт. Служив у підрозділі протиповітряної оборони на посаді командира 5-го зенітного кулеметного відділення 1-го зенітного кулеметного взводу 1-ї зенітної кулеметної роти.

За час служби зарекомендував себе як мудрий керівник із добрим, але твердим характером, до думки якого завжди прислухалися побратими. Під час виконання бойового завдання екіпаж потрапив під удар ворожого безпілотника, внаслідок чого Володимир отримав тяжкі поранення. Завдяки великій силі духу він до останнього боровся за життя, однак травми виявилися несумісними з життям. 1 квітня 2026 року серце Героя зупинилося.

Він назавжди залишиться в пам'яті світлою та великою людиною з щирим серцем.

Вічна память і слава Герою!

Публікації:

Фото без опису